Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…
31 серпня — 3 вересня шукайте нас в Українському домі!
kn vyst
Для пошуку на сторінці використовуйте комбінацію клавіш Ctrl+F
Беріть участь!

< -Інші статті цього автора

Щодо питання інформаційної безпеки України


Інформаційна безпека будь-якої країни полягає у формуванні вигідного для суспільства (нації) внутрішнього інформаційного середовища (у межах країни) та здійсненні ефективного впливу на зовнішнє (за межами країни) з метою забезпечення власної стабільності та процвітання.

Тут не йдеться про інформацію, що складає державну або службову таємницю, а тільки про таку, що законодавчо необмежена  до розповсюдження.

 

1. Звичайно поточна інформація, що заслуговує на увагу, створюється та розповсюджується: (а) державними установами; (б) інформаційними агентствами; (в) пресою; (г) телебаченням; (д) рекламними агентствами, (е) видавцями довідкової літератури.

2. Безперервний потік певної інформації так чи інакше впливає на свідомість громадян і створює конкретне інформаційне середовище, що може сприяти загальному розвитку суспільства (країни) або ж і гальмувати його.

3. Намагаючись впливати на формування інформаційного середовища слід врахувати, що інформація створює конкретні тенденції у мисленні переважної частини суспільства, що може виражатися в посиленні патріотизму, розвитку національної гідності,  соціальній активності або ж навпаки в розвитку комплексу меншовартості, зневаги до себе і свого народу, виявах шовінізму, агресивності, депресії. Слід врахувати, що політично і економічно сильні країни завжди будувалися за принципами: єдиний народ, єдина мова, єдина віра, плюс повага до атрибутів власної державності. Отже, формування вигідного інформаційного середовища означає сприяння єдності і взаємній злагоді у суспільстві. З іншого боку злагода зростає на основі взаємної довіри, звідки — потреба свободи та альтернативності інформації (вільно виражені протилежні думки сприяють пошуку істини та динамізації суспільства).

4. То як у такому випадку здійснювати вплив на інформаційне середовище з боку держави?

Для початку визначимо 4 (чотири)  позиції в підходах до створення та поширення інформації

1’ — загальнонародний інтерес, як поняття об’єктивне (позиція, що визначається Конституцією, законодавчими актами і т.п.; теоретично має бути основою для роботи і правлячих, і опозиційних партій — і державних, і громадських чи приватних структур; відмова від цієї позиції фактично є злочином проти держави; приклад — визнання непорушності кордонів та територіальної цілісності);

2’ — позиція державних структур (поточна державна політика, яка є результатом вільного вибору державних діячів чи конкретних посадових осіб; в основі теж має являти собою вираження загальнонародних інтересів, але може критикуватися опозицією і змінюється або в процесі конструктивних переговорів та творчих пошуків, або з заміною політичних лідерів чи посадових осіб у робочому порядку чи через виборчі механізми);

3’ — альтернативна позиція (критичний підхід громадян чи об’єднань громадян до конкретних політичних чи організаційних кроків державних структур);

4’ — позиція будь-яких інших держав (завжди виходить з власного загальнонародного інтересу конкретної держави (1&rsquo і в залежності від конктретної позиції власних державних структур (2&rsquo може бути ворожою або прийнятною (слово дружньою буде відверто неточне) щодо країни-об’єкта (об’єкта застосування системи ІБ).

Отже, система ІБ держави-об’єкта має: визначати 2’ з метою забезпечити 1’, встановити взаємодію з 3’ і максимально нейтралізувати 4’. 

Реальна ситуація в Україні визначається скоріше протилежною формулою:

максимальна активність 4’, що відчутно впливає на 3’, символічна присутність 2’, і відносна нейтралізація 1’.

Очевидно, що

такий стан речей переорієнтовує свідомість суспільства на позиції вигідні державам-сусідам (чи економічним партнерам), знижує особисту відповідальність власних політиків та державних службовців, знижує елементарну дисципліну у ставленні до своєї держави та інтересів власного народу (рівень взаємних вимог до встановлених правил суспільного життя), сприяє загальній депресії та зневірі, формує суспільство потенційних емігрантів.

Практично слід одразу визнати, що в основі інформаційної політики унітарної держави лежить утвердження єдиної державної мови, єдиної національної культури і єдиного народу за ознакою громадянства (без урахування етнічних коренів; поклик предків різних національностей у громадян єдиної держави може виражатися виключно в діяльності недержавних організацій “за інтересами” у межах, що не суперечать її Конституції і не впливають на  її внутрішню та зовнішню політику; всяка полеміка щодо “справжності чи несправжності” громадян має бути виключена — тільки так можна забезпечити справжню рівність громадян і єдність народу).

Далі: розмежування внутрішньої та зовнішньої спрямованості такої політики. Внутрішня — це формування в народу власного погляду на події та факти з точки зору власного суверенітету і власного місця у світовому співтоваристві. Зовнішня — поширення, прямими чи непрямими засобами, вигідної інформації про власну державу (невигідну поширять інші; з іншого боку об’єктивна інформація також може бути вигідною, бо вже свідчить про відкритість суспільства і протистоїть відвертій дезінформації, яка може подаватися і просто з комерційними цілями).

5. Тепер створимо таблицю показників, де буде відображено бажане становище з тим чи іншим показником ІБ умовно прийняте за норму і, відповідно,  реальне становище в Україні.

 

показник

норма

реально

І. Інформація державних установ

 

 

1. Усна інформація (наради, виступи, консультації і т.п.)

Проводяться виключно державною мовою, в т. ч. прес-конференції (для іноземців — під переклад, знову ж-таки з державної мови.

Далеко не так

2. Ділове листування.

Ведеться виключно державною мовою, за виключенням листування з зарубіжними партнерами.

Не зовсім так, а по регіонах далеко не так.

3. Законодавство.

 

 

— мова

приймається і публікується виключно державною мовою

норми дотримані

— поширення

оперативно доводиться до державних установ усіх рівнів, в т.ч. у бюлетенях, які можуть розповсюджуватись і по передплаті для приватних структур та осіб.

норми дотримані

4. Освіта.

 

 

— мова

в державних учбових закладах навчання і спілкування здійснюється державною мовою (крім передбачених законом виключень).

в державних учбових закладах навчання не завжди здійснюється державною мовою, а спілкування й поготів

— ідейне спрямування

основа — знання мови і сторії та культури власного народу

все залежить від особи викладача; інколи віддається перевага мові, історії, літературі, культурі сусідніх народів

— матеріальне забезпечення

навчальний процес забезпечений необхідною літературою

далеко не забезпечений

ІІ. Інформаційні агентства

 

 

— наявність та форма власності; поширення

бажана наявність потужного інформаційного агентства, що контролюється державою, при змішаній формі власності (з метою залучення реальних коштів), активно збирається та опрацьовується як внутрішня так і зовнішня інформація; найперший споживач такої інформації — державні структури; в кращому разі працюють і дрібніші комерційні агентства.

Державне ІА (ДІНАУ) не є провідним на інформаційному ринку з точки зору конкурентоспроможності: слабо фінансується, немає мережі кореспондентів за кордоном, недостатня технічна оснащеність.

Якісна інформація, політичного та економічного характеру надається низкою комерційних агентств, в. т.ч. таких, що працюють на іноземні кошти.

Держава переважно не бере участі у зборі та накопиченні такої інформації, часто навіть не є її споживачем (не може оплатити).

Інформація подається виключно про Україну і призначена більшою мірою для грошовитих іноземців.

— мова

іноземними мовами готується тільки інформація призначена для зарубіжних країн.

крім ДІНАУ, всі агентства подають інформацію іноземними мовами.

— поширення інформації

держава стимулює поширення інформації власних агентств закордон

надто слабкий рівень виходу закордон

ІІІ. Преса

 

 

— наявність та форма власності

значна кількість різноманітних видань недержавної форми власності

серйозних видань майже немає

— мова

видаються державною мовою, крім видань окремих мовних спільнот

переважно недержавною мовою, або так звані “двомовні”, які державною мовою знайти важко.

— спрямування

переважно інформативні

переважно рекламні, еротичні, або з роз’ясненням законодавства

ІV. Радіо та телебачення.

 

 

— Наявність та форма власності

кілька радіостанцій та кілька каналів ТБ, з яких один може бути державним, або змішної форми власності (хоч один має контролюватися державою)

наближаємось

— Спрямування

всі виходять з державних позицій

не всі виходять з державних позицій

— мова

виключно державна крім тих, що транслюються за кордон

ще не так; в т.ч. державна мова подекуди принижується у двомовних та “гумористичних” програмах, на радіо вживається тільки на державних каналах.

V. Реклама.

 

 

— мова

виключно державна

наполовину

— місця розміщення та зміст

врегульовані законодавчо

дотримано

VI. Довідкова література.

 

 

— наявність

широка наявність карт, путівників, довідників, словників

далеко не так

— мова

державна та іноземні

 

— поширення

довідкова література іноземними мовами цілеспрямовано поширюється в зарубіжних країнах при сприянні посольств, або серед іноземних громадян, що прибувають на навчання, з метою туризму і т.п.

подібна робота фактично не ведеться

VII. Зарубіжний потенціал

Кореспонденти в т.ч. громадяни зарубіжних держав, представництва, імпортери книжкової продукції, періодичні видання земляцтв.

Існує тільки значна кількість періодичних видань діаспори, але вони не отримують жодної інформаційної підтримки з країни-матері.

Можливо, досі не налагоджено надходження періодичної інформації до посольств у зарубіжних країнах (частково таке питання вирішувалось).

 

 

6. Підсумуємо.

На сьогодні вдосконалення системи інформаційної безпеки має полягати (І) у вдосконаленні внутрішнього її напрямку та (ІІ) в розвитку зовнішнього.

І.

Довершити впровадження державної мови в життя і діяльність державних структур, особливо освітніх закладів.

Вирішити питання з фінансуванням ДІНАУ, можливо через часткове акціонування; можливо стимулювання розвитку альтернативних інформаційних агентств, що могли б забезпечити двосторонній інформативний зв’язок з зарубіжними країнами.

Вирішити питання з пресою, яка практично силоміць нав’язує читачеві мову сусідньої країни, а з нею і моральні пріоритети, далекі від національних інтересів. Якщо не кардинальні обмеження, то принаймі радикальні податкові пільги на видання державною мовою (про двомовні не йдеться, бо основний аргумент на користь відходу від державної мови, що така друкована продукція “не продається&rdquo.

Впровадити систему штрафів за порушення закону про мови, це краще поповнить бюджет ніж марки гербового збору (які тільки створюють додаткову звітність та додаткові нервові стреси).

Суть подібних заходів: створити для громадян сприятливе україномовне середовище, що є важливою умовою для успішного освоєння будь-якої мови, дисциплінувати у цьому відношенні чиновницький апарат, стимулювати нарешті (хоча б до 10-річчя Незалежності) масове засвоєння народом власної державної мови.

ІІ.

Шукати можливості розвитку словникової справи та масових видань довідкової літератури іноземними мовами.

 

Розвивати власну інформаційну присутність у зарубіжних країнах. В т.ч. використовуючи існуючі осередки в діаспорі.

 

Стаття 1999 року.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Пригоди Марка та Харка
Бурлескний роман.
Всі книжки про Марка та Харка в одній. Сміх та хороший настрій гарантовані
Результати Всеукраїнського конкурсу серед підлітків «Краще літературне оповідання» 2013-2014 років дивіться тут->
Час для читання ще є (Розумні думки розумних людей)